24.08.1923
День народження

Видатний учений, автор фундаментальних робіт у галузі кібернетики, математики та обчислювальної техніки

Віктор Михайлович Глушков (24 серпня 1923 – 30 січня 1982) – видатний учений, автор фундаментальних робіт у галузі кібернетики, математики та обчислювальної техніки, ініціатор та організатор реалізації великих науково-дослідних програм зі створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації та автоматизації господарської та оборонної діяльності. Голова наукової школи кібернетики. Лауреат державних премій. Академік, почесний член низки іноземних академій. Опублікував понад 800 робіт, у тому числі 30 монографій.

Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 року в сім’ї службовців. Здобув математичну та технічну освіту в Ростовському держуніверситеті (1947-1948 рр.) та Новочеркаському політехнічному інституті (1943-1948 рр.). Вчителями В.М. Глушкова були провідні алгебраїсти країни С.Н. Черніков та А.Г. Курош. У 1951 р. В.М. Глушков захистив кандидатську дисертацію «Локально-нільпотентні групи без кручення з умовою обриву окремих ланцюгів підгруп», а в грудні 1955 р. – докторську дисертацію «Топологічні локально-нільпотентні групи». Отримані вченим математичні результати вивели його до ряду провідних алгебраїстів світу, оскільки їм було розв’язано узагальнену п’яту проблему Гільберта, а також досліджено властивості та будову локально бікомпактних груп та алгебр Лі, що дозволило значно розвинути теорію топологічних груп і топологічну алгебру загалом. Ці високі абстракції перетворилися на інструментарій пізнання багатьох процесів матеріального світу, наприклад плазмових потоків чи спільної поведінки співзалежних об’єктів різної природи.

Наступні 25 років активного життя вченого тісно пов’язані з Академією наук України (тепер – Національна академія наук України) та Інститутом кібернетики.

У серпні 1956 р. В.М. Глушков стає завідувачем лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук України. Ця лабораторія була відома тим, що у 1951 р. у ній під керівництвом Сергія Олексійовича Лебедєва була створена перша на європейському континенті Мала Електронна Обчислювальна Машина (МЕОМ). Сформулювавши майже відразу ж програму робіт з широкого спектра питань, що стосуються обчислювальної техніки, яка включає застосування та математичні аспекти її розвитку, Віктор Михайлович Глушков став мозковим та енергетичним центром лабораторії.

У грудні 1957 р. на базі лабораторії було організовано Обчислювальний Центр Академії наук України, який у 1961 році було перетворено на Інститут кібернетики. При інституті 1963 року було створено Спеціальне конструкторське бюро математичних машин і систем. Пізніше, 1980 р. було створено Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро програмного забезпечення.

1958 р. В.М. Глушкова обирають членом-кореспондентом АН України за спеціальністю «Алгебра». У лютому 1961 р. В.М. Глушков був обраний дійсним членом Академії наук України, а в 1962 р. він стає віцепрезидентом Академії наук України.

У Обчислювальному центрі 1959 р. було завершено роботу зі створення першої в Україні великої ЕОМ «Київ». Саме на ЕОМ «Київ», крім ефективного розв’язання обчислювальних задач, було проведено перші експерименти з автоматизованого проєктування електронних схем, розв’язано задачі з розпізнавання зорових образів, діяла перша база даних «автодиректор», було здійснено управління на відстані повалкою бесемерівського конвертора у Дніпропетровській області вперше в Європі) та управління технологічним процесом содової карбоколони у м.Слов’янську.

У 1961 р. було розроблено першу напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Дніпро». Працювала машина на рівних із кращими американськими аналогами й понад 10 років використовувалася у виробництві. Застосовувалася вона і для управління демонстраційним екраном, що відображає стикування кораблів у спільному космічному польоті.

В Обчислювальному центрі продовжувалися роботи з теорії та практики програмування (адресна мова, методи вирішення обчислювальних завдань тощо), розпочаті ще в період МЕОМ.

Особливу роль грали дослідження в галузі методів вирішення складних оптимізаційних завдань, що виникають при проєктуванні протяжних об’єктів, транспортних потоків та управління економікою.

Ще на самому початку становлення обчислювальної техніки, коли багато хто бачив в ЕОМ лише великі арифмометри, В.М. Глушков розгортав дослідження з моделювання інтелектуальної діяльності.

В.М. Глушков багато уваги приділяв розробці ідеї «мозкоподібних структур ЕОМ», за якими йому бачилися у майбутньому гігантські можливості. Багато проблем штучного інтелекту ставилися і вирішувалися в Обчислювальному центрі. І серед них такі: моделювання еволюції, автоматичний доказ теорем, побудова перших робототехнічних систем, розпізнавання сенсу фраз, розпізнавання зорових образів і мовних сигналів тощо.

В.М. Глушков розумів, що необхідно розгортати фундаментальні наукові дослідження. Тільки розробок, хоч і дуже перспективних, зразків обчислювальної техніки недостатньо для створюваного наукового колективу. В.М. Глушков звернувся до кола ідей, парадигм та положень кібернетики й став формувати в Києві науково-технічне середовище з ширшими інтересами, ніж розробка та застосування обчислювальних машин.

Ставлення до кібернетики з боку офіційної науки було далеко не доброзичливим. До того ж кібернетика на той час трактувалася як досить вузький науковий напрямок.

Сприйняття кібернетичних ідей у Києві було підготовлено працями багатьох видатних вчених, таких як Я.І. Грдина, В.І. Вернадський, а також роботою унікальних інженерних шкіл. В.М. Глушкову вдалося зацікавити наукову громадськість своїми ідеями щодо інтеграції кібернетики та обчислювальної техніки. У результаті Обчислювальний центр дуже скоро став місцем, куди приїжджали дослідники з інших країн. У цей час у Києві побували Н. Вінер, Е. Фейгенбаум, Джон Маккарті, Ласло Кальмар, Р. Мойсіл та інші видатні закордонні вчені.

В.М. Глушков сформував розуміння кібернетики як наукової дисципліни зі своєю методологією та структурою досліджень. Про це свого часу було написано наукові статті у міжнародних журналах, а також у британській та американській технологічних енциклопедіях.

Багато зусиль витрачав В.М. Глушков на підготовку кваліфікованих кадрів. У Київському університеті імені Тараса Шевченка (тепер – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та в Київському політехнічному інституті (тепер – Націона́льний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сіко́рського») було запроваджено курси лекцій з питань створення та використання обчислювальних машин. У місті почала працювати мережа міських семінарів з кібернетики. В Україні функціонувала Мала академія наук для школярів. Школи-інтернати з відповідним профілем підготовки школярів, щорічні шкільні та студентські олімпіади з кібернетики та обчислювальної техніки сприяли залученню молоді. У Київському університеті імені Тараса Шевченка було утворено факультет кібернетики.

В Інституті кібернетики були створені аспірантура та докторантура для підготовки фахівців високої кваліфікації. Були відкриті спеціалізовані вчені ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій. З ініціативи В.М. Глушкова організовувалися курси підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників зі сфери управління. Неможливо перерахувати все, що робив В.М. Глушков для підготовки кадрів. Це був один з аспектів його постійної діяльності. У результаті було підготовлено кілька поколінь наукових дослідників та розробників у новій галузі знань.

Інший аспект діяльності В. М. Глушкова пов’язаний з виданням книг, журналів та збірників наукових статей з кібернетики та обчислювальної техніки. Були організовані періодичні журнали: «Кібернетика» (1965 р.), «Керуючі системи та машини» (1972 р.). Під юрисдикцію інституту потрапив журнал «Автоматика», що видавався з 1956 р. Необхідно відзначити видання 1974 р. першою в Україні «Енциклопедії кібернетики» українською мовою. До авторства статей енциклопедії були залучені практично всі на той час провідні фахівці з кібернетики.

Вже МЕОМ показала, що розв’язання складних науково-технічних завдань може бути прискорено в сотні й тисячі разів, що можливе вирішення принципово нових задач, які раніше не ставилися, але вона оголила і труднощі спілкування з ЕОМ.

Вищезазначена проблема отримала назву «створення машинного інтелекту» і пов’язана, перш за все, з апаратною реалізацією в ЕОМ дедалі складніших операцій обробки нечислової інформації. У плані її вирішення було сформульовано принцип інтерпретації вхідних мов високого рівня, що потребує кардинальних змін у структурі машин. Першою машиною, на якій відпрацьовувався цей принцип, була машина «Промінь». Значним внеском у напрям створення ЕОМ з високим рівнем машинного інтелекту були розробка та промисловий випуск машин серії МІР. Ці машини стали першими професійними машинами. МІР-1 була єдиною машиною в ті роки, яку купила американська компанія. ЕОМ МІР («Промінь», МІР-1, МІР-2, МІР-3, СМ 1410, ЄС 2680) до середини 70-х років були наймасовішими машинами в Україні у своєму класі.

Визнання нового напряму прийшло не одразу. Життя показало, що це був прорив у майбутнє. ЕОМ серії МІР були, по суті, прототипами сучасних персональних ЕОМ, першими машинами, в яких програміст міг працювати в умовах персонального спілкування з машиною мовою математичних завдань.

В інституті було розроблено інноваційний проєкт універсальної ЕОМ «Україна» на тих самих принципах. Однак він не був реалізований.

Ідеї, закладені в ЕОМ МІР і «Україна», передбачили багато з того, що надалі було реалізовано в американських ЕОМ.

За розробку принципів побудови малих машин для інженерних розрахунків зі структурною інтерпретацією мови високого рівня колективу розробників на чолі з В. М. Глушковим у 1968 р. була присуджена перша Державна премія у галузі обчислювальної техніки.

Розробки інституту, такі як МІР, «Дніпро», призвели до розширення спектра обчислювальних засобів і, бувши виробами, що мають високий попит, фактично сприяли становленню в Україні промисловості обчислювальної техніки.

Крім уже зазначених ЕОМ, в інституті були створені Термінальний процесор БАРС, клавішні ЕОМ «Іскра 125», «Мрія», «Чайка», ЕОМ СОУ-1, «Експрес», спеціалізовані ЕОМ «Скорпіон», «Оріон», «Ромб» та інші.

Наступним етапом у розвитку обчислювальної техніки було створення ЕОМ з ненейманівською архітектурою. Нові ідеї В.М. Глушкова з архітектури та структури спочатку рекурсивної, а потім макроконвеєрної ЕОМ були реалізовані в багатопроцесорних обчислювальних комплексах з макроконвеєрною організацією обчислень ЄС 2701 (1984) і ЄС 1766 (1987).

На жаль, В.М. Глушков вже не зміг побачити дослідні та промислові зразки цих машин, які не мали аналогів у світовій практиці. На той період це були дуже потужні обчислювальні системи. Їхня продуктивність оцінювалася в пів мільярда операцій на секунду. Це були перші ЕОМ, де стала можливою реалізація обчислень з майже лінійним зростанням продуктивності в міру нарощування обчислювальних ресурсів, з динамічною реконфігурацією та масовим паралелізмом (64 процесори).

В.М. Глушкову належить створення загальної теорії цифрових автоматів, що мало першорядне значення для синтезу кібернетичних систем та обчислювальних машин. У 1962 р. вийшла у світ його монографія «Синтез цифрових автоматів», в якій була сформульована методика і розроблений формальний математичний апарат, що давав можливість широкому колу розробників ефективно використовувати абстрактно-автоматні та алгебраїчні методи для вирішення завдань інженерного проєктування пристроїв кібернетичної техніки.

Віктору Михайловичу Глушкову належить пріоритет у постановці та розвитку ідей проєктування ЕОМ з урахуванням алгебро-автоматних моделей. Він сформував ряд ідей щодо побудови технологій проєктування компонентів обчислювальних систем, у тому числі вперше, спільного проєктування схемного та програмного обладнання ЕОМ. Було розроблено, зокрема, метод формалізованих технічних завдань, реалізований у системах ПРОЄКТ (автоматизація проєктування обчислювальних машин). Ці унікальні за обсягом і можливостями системи почали розроблятися наприкінці 1960-х років з урахуванням низки «малих» систем синтезу цифрових автоматів і розвивалася поруч із дослідженнями теоретичних проблем у цій галузі. Системи ПРОЄКТ дуже вплинули на спеціалізовані технологічні лінії з розробки автоматичної апаратури.

В.М. Глушков багато працював над перспективними технологіями в галузі програмування, проєктування та розробки систем обробки даних. Перші конференції з програмування (1969 р.) та технології програмування (1972 р.) проходили у Києві.

В.М. Глушков розробляв ідеї безпаперової інформатики («Основи безпаперової інформатики» – саме так називалася його остання монографія, що вийшла у світ в 1982 р.). У цій книзі було описано математичний апарат та комплекс ідей, що стосуються проблем інформатизації. В.М. Глушков та його сподвижники готували громадськість до сприйняття ідей інформатизації, без чого неможливий прогрес до постіндустріального суспільства.

В.М. Глушков разом зі своїми учнями та соратниками зробив великий внесок у формування та реалізацію ідей створення систем управління, у створення систем організаційного управління, а також у розробку відповідної теорії математичних, програмних та спеціальних технічних засобів для управління технологічними процесами в мікроелектроніці, металургії, хімічній, суднобудівній промисловості.

У 1967 р. здано в експлуатацію та рекомендовано до масового тиражування першу в країні автоматизовану систему управління підприємством з масовим характером виробництва «Львів» на львівському телевізійному заводі «Електрон». Потім було створено системи «Авангард», «Креслення», «Швидкість», «Віраж», «Енергія», «Юпітер» тощо.

Не завжди робота зі створення та впровадження АСУ у практику проходила успішно, але це вже не вина творців АСУ. Причини цього явища лежали в інших сферах. Зрозуміло, однак, що ця діяльність В. М. Глушкова та його послідовників сприяла глибшому розумінню в суспільстві необхідності процесів інформатизації та комп’ютеризації.

Ще на початку 70-х років В.М. Глушковим було висунуто ідею створення Кібернетичного центру Академії наук на базі структурних підрозділів Інституту кібернетики. Зараз у Кібернетичному центрі, створеному в 1992 році й що охоплює власне Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова, Інститут проблем математичних машин та систем, Інститут програмних систем, Інститут космічних досліджень, Інститут прикладного системного аналізу, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем, працюють відомі у світі вчені.

Загальнодержавну автоматизовану систему збору та обробки інформації (ЗДАС) В.М. Глушков вважав головною справою свого життя. Саме в ній він бачив цей інструмент, за допомогою якого можна було поліпшити економічний стан держави.

По суті, йшлося про створення науково-технічної бази для управління економікою та організації інформаційної індустрії, аналогічної до тієї, яка зараз успішно функціонує у країнах Європейського Союзу. Безумовно, В.М. Глушков розумів, що своїм задумом він кидає виклик звичним канонам управління господарством країни. Було створено ескізний проєкт Єдиної мережі обчислювальних центрів. Передбачалося побудувати близько ста головних та близько 10 тисяч районних центрів для безперервної обробки та обміну економічною інформацією.

Подібної системи у світі тоді ще не було. Однак цей проєкт так і не було реалізовано.

Міжнародна наукова діяльність В.М. Глушкова добре відома. Він неодноразово був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) та автоматичного управління (IFAC), виконував обов’язки консультанта уряду Болгарії, Чехословаччини, був експертом ООН, суттєво вплинув на формування тематики Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA). Багато його наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, ФРН, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн.

В.М. Глушков був іноземним членом Болгарської (1974 р.), Німецької (1975 р.), Польської (1977 р.) академій наук.

Президією НАН України засновано премію імені В.М. Глушкова, його ім’я присвоєно Інституту кібернетики НАН України.

В.М. Глушкова завжди цікавили питання, пов’язані з поняттям “щастя для всього людства”. Його особисте поняття «щастя» включало працю в ім’я щастя інших людей. Соціальна система, в якій він працював, була далекою від досконалості, і він прагнув дати рецепти, щоб наблизити час, коли всі люди будуть жити щасливо. У численних наукових та публіцистичних статтях і монографіях він висловлював і розробляв безліч ідей щодо вдосконалення системи державного управління. Багато з цих ідей, що здавалися в його час надто передовими, тепер набули актуального звучання і втілюються в життя.

Прокрутити вгору